Переяслав-Хмельницька міська рада

Серед міст-побратимів давнього Переяслава-Хмельницького поважне місце займають Кочани, що в республіці Македонія. Цього року дружнім стосункам двох міст виповнюється 10 років. За цей час відбулося немало обмінів делегаціями, досвідом розбудови тих чи інших галузей та і взагалі людських стосунків. Не так давно балканське місто на запрошення його влади знову відвідала група переяславців на чолі з секретарем міської ради Петром Бочаріним. Поїздку здійснили за власні кошти. Про те, що побачили, Петро Петрович розповів у міській раді.
Варто сказати, що попри немало несхожостей нас об’єднує ще й така важлива мета, як прагнення до євроінтеграції. Тож присутніх, в тому числі журналістів місцевих ЗМІ, зокрема, цікавило порівняння їхніх та наших успіхів на цьому шляху.
– Македонія невелика країна, – навів він деякі її характеристики, – населення 2,5 млн. З цього числа близько 800 тис. постійно проживають та працюють у різних європейських країнах. Більшість македонців православні, третина – мусульмани. Причому серед них дуже багато етнічних циган.
Стосовно Кочан, то тут, за словами секретаря ради, близько 30 тис. населення, а в прилеглому регіоні ще 15 тис. Місто формувалося в долині з права та зліва навколо гірської річки. Гірський ландшафт і сьогодні залишається багато у чому визначальним. Скажемо, опалення у будинках залишається пічним. У місті є водопровід, а от централізованої каналізації досі немає. Хто живе ближче до річки, стоки пускає просто в її стрімкий потік. Лише не так давно Кочани звернулися до Швейцарії. Ті відгукнулися і вже проектують для них очисні споруди. Існує і проблема утилізації сміття. Його відвозять за гору і скидають в глибокий яр.
У градоначальника Радко Димітровські є лише один заступник, а всі комунальні послуги, в тому числі, якщо потрібно і поховання, лежать на міському підприємстві, яке називається Водоканал. Є міська рада із 21 депутатів. І якщо градоначальника вибирає все населення, то голову ради – самі депутати. Їх діяльність оплачувана. У динарах (національна валюта, яка зараз котирується до гривні, як 1:2) отримують на місяць еквівалент 300 євро. Для порівняння середня зарплата у Македонії – 350 євро. Для депутата його діяльність в раді не основна. Як і у нас, він може бути і лікарем, і підприємцем і таке інше. До речі, депутати це – переважно заможні люди. Голова ради отримує 800 євро на місяць, градоначальник – 1 тис. євро. Головний лікар чи лікар високої категорії – 800 євро, учитель – від 500 до 600 євро.

11 жовтня, коли переяславці були у побратимів, там відзначався День революції. З ним пов’язано ще й фестиваль рису. І, крім представників нашого міста, гостями кочанців було ще сім делегацій з Сербії, Хорватії, Чорногорії та ряду інших сусідніх країн. Всі ці країни в тій чи іншій мірі отримують допомогу ЄС для реалізації різних суспільно важливих проектів. В ході спілкування мова зайшла про те, що і переяславці могли б приєднатися до якогось із таких проектів. У зв’язку з цим Петро Бочарін пригадав, що кілька років за сприяння представників Кочан вже робилася така спроба. Тоді була ідея отримати грант на утеплення міської ЗОШ №7. За підтримки македонців було пройдено шлях аж до подачі документів на отримання гранту. Та в підсумку відповідні структури ЄС того разу його так і не надали. Лише зараз це почало реалізовуватися, але вже через інший механізм – міжнародний проект ЄС та ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”.
– Оскільки з Києва до Македонії прямого авіарейсу немає, – зробив підсумок Петро Бочарін, – нам довелося добиратися через Болгарію, і до певної міри побачити ще й цю країну. І тут, і в Македонії такого лоску, як можна побачити у Польщі чи країнах Балтії, немає. Та розвиток все ж помітно багато у чому. Характерно, що на кордоні Македонії, коли прикордонники цікавляться метою візиту, найкраще відповідати “бізнес”. Затримки будуть якомога менші. Сприяння тому, щоб люди працювали, будували, розвивали, велике. Бізнесовим структурам тут передали все, що було лише для них цікаво. Але зараз і відповідальність бізнесу велика. Проблема зі сплатою податків вирішена на державному рівні.
В цілому, за його словами, можна зробити висновок, що власних грошей для реалізації великих проектів у них, як і у нас, немає. Та вони вже провели немало реформ, що нас лише очікують. З іншого боку залишаються питання, що потребують вирішення. Серед них вирішення житлових проблем великої кількості циганських родин. Зараз їх компактне проживання подекуди нагадує гетто. Але за підтримки того ж ЄС вже два роки діє програма, націлена на вирішення цієї проблеми.
Як позитив, аж занадто омріяний для багатьох в Україні, варто відзначити і те, що Македонія вже давно має безвізовий режим з країнами Євросоюзу. При бажанні навіть на таксі можна їхати до будь-якої з країн, що входять до ЄС.
Леонід МІЛЮТІН (міськрайонна газета "Вісник Переяславщини")