Переяслав-Хмельницька міська рада

Фестивалі «Різдвяні колядки» та «Свято Меланки» проходять на Музеї Народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (просто неба, 7 січня) та на центральній площі міста (яскраве дійство, 13 січня). Народні колективи обходять двори та виконують пісні зимової святкової обрядовості, зокрема колядки та щедрівки. На Різдво колядують в усій Україні. Колядують і діти, й дорослі (парубки та дівчата, чоловіки й жінки). Колядники заздалегідь збирають свої колядницькі гурти, які можуть налічувати від 3-4 до 9-12 учасників. Кожен колядницький гурт має здебільшого свій репертуар. Скажімо, дитячі колядницькі гурти зазвичай виконують спеціальні дитячі колядки, яких немає у репертуарі дорослих. У змісті світських колядок найчастіше подибуємо аграрно-господарські, сімейно-побутові, весільні, військові, казково-фантастичні мотиви, а також релігійні мотиви. У них знаходимо побажання багатства, здоров'я, щасливого кохання, доброго врожаю тощо. Господаря порівнюють з місяцем, господиню – із зорею, їхніх діток – із зіроньками; парубок у колядках – звитяжний лицар, майбутній господар, дівчина – королівна, майбутня наречена, добра господиня. Обряд колядування в Україні – це справжній духовний скарб нашої нації, успадкований від дідів-прадідів із глибоких віків.

Свято «Водохрещення Господнього» (19 січня) в Переяславі проходить біля лісового озера і має обласне значення. Напередодні на льоду вирубують великий хрест, священик святить воду і занурює туди хрест, після чого вона вважається свяченою. Освяченій воді приписують чудодійні властивості. Її дають зуроченим дітям, людям, що помирають, хворим тваринам. Усі бажаючі, а це понад 500 осіб, мають можливість зануритися у холодну воду. А потім пригоститися гарячим чаєм та смачною кашею.

Фестиваль «Зелена неділя» проводиться на Музеї Народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Зелені свята – українська назва християнського свята Трійці, що відзначається на 50-й день після Паски. Троїцько-русальна обрядовість знаменувала за вершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі її лежали культ рослинності, магія закликання майбутнього врожаю. Напередодні зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, прикрашають подвір'я дворів, які знаходяться на території музею та господарські будівлі клечанням – зеленими гілками клену, верби, липи, акації, ясеня, горіха, дуба тощо. Гілки встромляють в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хатах встеляють запашними травами: осокою, любистком, м'ятою, пижмою, ласкавцями, татарським зіллям. Молодіжні забави й танці проходять на базарній площі музею.

КУПАЛА (Івана Купала) відзначається 6 липня на лузі у купальську (іванівську) ніч. Напередодні парубки розкладають великі купи хмизу на лузі на березі річки Трубіж. Запалювати ці купальські вогні доручають дідам, які повинні до вечірньої зорі добути примітивним способом новий вогонь. Вірять, що, стрибаючи через багаття, можна позбутися хвороб, злих чарів, безплідності. Виходячи з того, вдалим чи невдалим виявився стрибок через вогонь, дівчата й парубки ворожать про своє майбутнє, ранній чи пізній шлюб. Первісно У центрі лугу роблять опудало – Купалу, ляльку, яку прикрашають дівчата живими та штучними квітами, ягодами, стрічками тощо. Навколо неї водять хороводи, співають пісні про кохання, сватання, майбутній шлюб. Купальську ніч вважають чарівною, коли пробуджується нечиста сила. Звідси – широко розповсюджені дівочі ворожіння на вінках, численні обряди і магічні прийоми, за допомогою яких застерігаються від відьом. Вірять, що трави, зібрані на Купала, мають особливо цілющі властивості.

На другий день Великодня впродовж 6 років місто Переяслав-Хмельницький приймає на території музею Народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини гостей із усієї Київщини, які стають учасниками обласного дитячого фольклорно-етнографічного фестивалю "Дитинства пісня Великодня". Від недавна в рамках фестивалю проводиться міський фестиваль хореографічних колективів. До уваги відвідувачів пропонується виставка народних промислів, вишиванки, вироби гончарства, писанки, випічка та ін.. Проводяться майстер-класи для дітей по виготовленню орігамі, ліплення з глини, бісероплетіння та безліч інших цікавих молодіжних занять.

.

Щороку на території музею Народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини відбувається Міжнародний фольклорний фестиваль «Світовид», у якому беруть участь фольклорні колективи Білорусії, Росії та України. На святі широко пропагуються традиції і народні надбання різних народів світу, тут представлено вироби народних майстрів: кераміка, вироби з бісеру, вишивки, витинанки й писанки, різьба по дереву, кераміка і ляльки, і, безумовно, вишиванки, ткацькі вироби фабрик художніх виробів. Проводяться майстер-класи із гончарного та ковальського ремесла.

Тріатлон називають спортом «залізних» людей, це – один з найвиснажливіших видів спортивних змагань. У тріатлоні в ході однієї безперервної гонки спортсмен послідовно переборює три етапи — плавання, велогонку та біг. «Слов’янська хвиля» — це «напівзалізний» тріатлон. Загальна дистанція її складає 113 км. Вперше «Слов’янська хвиля» була проведена в 2007 році в м.Переяславі-Хмельницькому. Так, у червні щороку тут відбуваються Міжнародні змагання з тріатлону «Слов’янська хвиля». Помірятися силами й витривалістю на дистанції 3 км плавання + 80 км велогонки + 20 км. біг з’їзджаються спортсмени з різних міст України, а також Білорусії, Росії, США, Австралії, Молдови. В змаганнях приймають участь понад 100 учасників, від наймолодших (19 років) до найстарших (56).

З нагоди Міжнародного Дня захисту дітей проводиться щорічний Фестиваль дитячої творчості, що перетворює на велике святкове дійство центральну площу та парк відпочинку. Ігри, конкурси, розваги, фантастичні подорожі, концерти творчих обдарувань, зірковий парад – усе це Переяслав дарує своїм юним жителям.

Золотої вересневої пори (третя неділя вересня), місто святкує своє свято – День міста «Слався, Переяслав-граде!». У дні святкування площі та вулиці міста перетворюються на виставково-творчі майданчики, на презентаційні арени. У рамках святкування Дня міста започатковано традиційні проведення таких фестивалів: «Зліт першокласників», «Борщ по-переяславськи», «Дівчина – Переяславка», що дозволяє задовольнити будь-який смак і вподобання кожного гостя свята. Цілий день на центральній площі міста проходять святкування – концерти, привітання керівників міста та області, нагородження, гостям свята пропонується до уваги виставка-продаж товарів місцевих підприємств та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. Також присутні на святі всі міста-побратими з своїми творчими колективами.

Поетичне слово Шевченка продовжує жити і зараз серед переяславців. Впродовж 10 років у місті проходить щорічний літературно-мистецький фестиваль «Переяславська осінь Кобзаря», у рамках якого проходять зустрічі письменників, шевченкознавців з учнівською та студентською молоддю, міський конкурс молодих виконавців поетичної спадщини Т.Г.Шевченка, концерти-зустрічі з кобзарями Київського кобзарського цеху.

Великий успіх серед населення міста має фестиваль народної творчості «Лине пісня із народних джерел», у рамках якого з концертними програмами виступають самодіяльні та народні фольклорні колективи міста. У їхньому репертуарі звучать українські народні та сучасні пісні, гумор.

 Саме в дні золотої осені, коли вже все збіжжя в гарного господаря – в повітках, городина – в погребах, а зерно нового урожаю сховане в амбрах, наші предки споконвіку проводили великі ярмарки, де кожен господар міг виставити свою продукцію, і сторгуватися, і прицінитися, і скупитися, де кожен майстер міг похвалитися витворами свого ремесла, а кожна невгамовна творча українська душа могла насолодитися піснею й танцем, бо яке ж дійство в Україні без них?
У кращих українських традиціях проходив і Перший Всеукраїнський фестиваль майстрів народної творчості «Переяславський ярмарок», що відбувся 20 – 21 вересня на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, започаткований та організований Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав».
А першим, кому віддали данину шани на Ярмарку, був найвеличніший майстер землі української – хлібороб. Адже Україна – хліборобська держава. Майже кожен українець з давніх-давен був найвеличнішим майстром – майстром вирощування хліба – хлібороб, сіяч, ратай! І навіть слова – українець і хлібороб – звучать, як тотожні, як синоніми. Урочисто запашний коровай нового урожаю винесли на сцену вихованці Переяслав-Хмельницького центру професійно-технічної освіти, який потім символічно розділили між учасниками Фестивалю.
Того дня в музеї зібралися майстри, що з діда-прадіда славлять нашу Україну, які представили народну майстерність у різножанрових напрямках: вишивка, ткацтво, гончарство, різьбярство, лозоплетіння, художній розпис, лялька-мотанка, ковальство, бісероплетіння, лялькарство, кобзарство, флористика, валяння шерсті та ін.
Всього на Переяславському ярмарку, незважаючи на негоду, яка в ці дні не жаліла гостей Фестивалю, побувало більше 70-ти майстрів різножанрової народної ремісничої творчості з усіх куточків України. Порадували своїми шедевральними виробами майстри 12-ти областей. Крім майстрів народних ремесел, веселили душу піснями й танцями творчі колективи та окремі виконавці.
Своїм чудовим співом та грою, безмежним талантом полонили серця всіх глядачів Народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Верес» з Рівненщини, Зразковий фольклорний гурт «Джерельце» з міста Житомир, Гурт «Добряни», Зразковий аматорський колектив народного танцю «Подільський вітерець» з Вінниччини, Аматорський жіночий вокальний ансамбль «Долинянка» з Житомирщини, Гурт «Древо Живи» з міста Переяслава-Хмельницького, Народний гурт народної пісні «Весела Слобода» з Харківщини, Шахбазян Анна, Котюк Катерина (м. Житомир), Іван Звенигородський (м. Звенигородка), Гнатенко Ірина, Колос Анастасія, Меньок Наталія, Шабельник Ірина, Драматичний колектив «Кредо» (вихованці Переяслав-Хмельницького центру професійно-технічної освіти), Горбунов Даніель (м. Київ), Башук Катерина (скрипка), Тищенко Богдан (вокал), Вокальний дует у складі Вікторії Дерій та Юлії Жупини, Дует сопілкарів у складі учня 3 кл. Артема Кичака та його викладача Вадима Ноздровського ( Переяслав-Хмельницька музична школа ім. Павла Сениці), Чоловічий вокальний ансамбль «Любисток». м. Лохвиця, Полтавська область, Лохвицький, Фольклорний народний аматорський колектив «Берегиня», народний самодіяльний ансамбль бандуристів «Струни серця», Народний самодіяльний фольклорний колектив «Пісенне джерело» з Полтавщини, Народний фольклорний ансамбль «Калина», Народний аматорський вокальний ансамбль «Родинне дерево» з Київщини, Народний аматорський фольклорний ансамбль «Веселка», самодіяльний фольклорний ансамбль «Чебреці» з м. Переяслав-Хмельницький, Самодіяльний народний ансамбль «Чорнобривці», Зразковий дитячий танцювальний ансамбль «Ластівка» (Переяслав-Хмельницький р-н), Народний аматорський фольклорно - етнографічний ансамбль «Джерела» з Черкащини.
На Ярмарку гості мали змогу не тільки придбати, прицінитись, познайомитись із творчістю майстрів народних ремесел, але і самі спробувати доторкнутися до народної творчості. Адже на Ярмарку проходили майстер-класи, і кожен, хто бажав, міг узяти в них участь. Тож багато хто скористався унікальною можливістю самому спробувати на якусь мить стати майстром. І, може, у когось того дня з’явилося нове захоплення, яке згодом переросте в ремесло.
Нікого не залишав байдужим вишуканий український колорит, українська молодь у вишиванках, яка кружляє в танку, і вся площа, весь Ярмарок, весь музей потопав у національному колориті вишиванок, рушників, у різноманітності національного одягу. У прекрасних вишиванках: сучасних і старовинних, з родинного спадку та з сучасного стильного магазину, прибули гості на Ярмарок. А всі бажаючі могли і придбати собі таке вишукане українське вбрання – аякже, це ж Ярмарок!
На Ярмарку справді було в кого повчитись майстерності. Серед майстрів були й такі, хто працює водночас у різнопланових жанрах народної творчості. Часом, уподобання майстра настільки широкі та різноманітні, що дивом дивуєшся, як може все це поєднуватися в одній людині.
Такою «різноплановою» майстринею була й гостя Ярмарку, яка представляла Дніпропетровську область (м. Павлоград), майстер народного мистецтва, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, Голова Павлоградської громадської організації «Творче об’єднання «Кольори» майстрів декоративно-прикладного мистецтва і художників, учасниця понад 150-ти виставок (Міжнародних, Всеукраїнських, регіональних, міських), нагороджена знаком міського голови «За заслуги перед містом», Золотим знаком та Почесним дипломом Міжнародного фонду України «Культурне надбання», Почесними грамотами Міністерства культури України, Почесною грамотою Митрополита Київського та Всієї України Володимира – Тетяна Іванівна Ведмідь, яка виступила з вітальним словом зі сцени та подарувала до фондів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» свої вироби.
Базарна площа перетворилась на справжній вулик – ожила, загомоніла, а як запахло… Та то справжні українські страви приготували господині на Ярмарок: млинці, пиріжки, вареники, медовики, маківники, і звісно ж, справжню українську шинку та сало! Вся ця продукція була представлена на торгових вулицях Ярмарку.
Справжні шедеври, які були представлені на «Переяславському ярмарку» говорять самі за себе. Або за них говорили зі сцени майстри, так, як Наталія Василівна Галак, яка представляла Луганську область. Наталія Василівна займається керамікою більше 20-ти років, а особливо – народною іграшкою, є Заслуженим майстром Луганщини, нині працює в Луганському Національному університеті ім. Т.Шевченка.
Також подивував своєю майстерністю ніжинський майстер із різьблення по дереву Член національної спілки народних майстрів України Сергій Олексійович Святний, який творить у жанрі народної іграшки, народних музичних інструментів та традиційного чернігівського посуду. У своїх роботах він використовує форми та орнаменти народної різьби Чернігівського краю, у такий спосіб відтворюючи кращі традиції поліського різьблення. Один зі своїх виробів – деркач, Сергій Олексійович під час виступу на сцені урочисто подарував до фондів НІЕЗ «Переяслав».
Порадували своєю майстерністю гості з Житомирського обласного центру народної творчості, майстри з м. Ніжина, Дитяча школа мистецтва міста Обухова, майстри з Дніпропетровщини, з м. Ізмаїла Одеської області, з м. Харкова, з Луганського обласного народного клубу майстрів «Левша».
Переяславщину достойно представили вихованці дитячої музичної школи ім. Павла Сениці, завдячуючи її керівнику Заслуженому працівнику культури України Володимиру Федоровичу Проказову. Окремої подяки заслуговують учні Переяслав-Хмельницького центру професійно-технічної освіти, які представили на Ярмарку і випічку власного виробництва, і вироби народного мистецтва, і майстер-класи. А особливо порадували вони всіх присутніх показом моделей українського народного вбрання в його сучасній інтерпретації.
Чудові виставки робіт продемонстрували педагогічний факультет ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», ЗОШ №5, Житомирський обласний центр народної творчості, Переяслав-Хмельницький Будинок художньої творчості дітей, юнацтва та молоді.
Красиві зачіски робила переяславська майстриня з перукарства Наталія Гетьман, її виплетені «колосочки» гармонійно доповнювали українські костюми. А презентація народного одягу з етно-сучасними оберегами від Оксани Іванівни Шекмар не залишила байдужим нікого.
Токарні вироби з дерева Яковенка В’ячеслава Миколайовича з с. Стовпяги Переяслава-Хмельницького р-ну представила волонтер Соколова Наталія Миколаївна, яка виступила з промовою та передала подарунок до фондів НІЕЗ «Переяслав».
Українські традиції, бандура, пісня по-особливому торкали душу в атмосфері українського села, на території Музею народної архітектури і побуту, який гостинно приймав Ярмарок. Етнографічні свята стали в Заповіднику вже доброю традицією, і проводяться зазвичай Базарній площі. А старовинні обряди гармонійно вплітаються в цю національну канву. Так, як і обряд завивання берези на Зеленому тижні у виконанні Зразкового фольклорного гурту «Джерельце» (м. Житомир, керівник – Нестерова Ангеліна Іванівна).
Українська пісня... Ніжна, лірична, весела, жартівлива, сумна – вона викликає в душі людській найскладніші, найглибші почуття і прагнення всього, що є кращого в людині, що підносить її до вершини людської гідності, до людяності, до творчості. Тож ведучі програми запрошували всіх причаститися життєдайною силою пісні, зігріти, просвітити душу, і ще раз упевнитись, яке то безмірне багатство, гордість і велич – наша рідна українська пісня.
Переяславський ярмарок показав: багата українська земля не тільки своїми традиціями, своїми піснями, а й своїми майстрами. Із сивої давнини і до сьогодення славиться Україна на весь світ майстрами різного профілю, і де, як не на ярмарках та базарах, можна побачити багатство та гармонію славних майстрів України. Ярмарки та базари – це не тільки торги, це і пісні, це і жарти, це просто місце, куди сходиться весь люд для спілкування.
Тож добру традицію проведення Всеукраїнського фестивалю «Переяславський ярмарок» започатковано. Попереду в нього, без сумніву, довге і яскраве життя, широке коло шанувальників і учасників, розмаїття багатих українських традицій ремесла, пісні й танцю.
Матеріал та фото НІЕЗ «Переяслав»