Переяслав-Хмельницька міська рада

Минулої суботи на території музею просто неба НІЕЗ «Переяслав» яблуку не було де впасти. І вхід не безкоштовний, і медом не помазано, а відвідувачів – не протовпитись. III Всеукраїнський фестиваль майстрів народної творчості «Переяславський ярмарок», який нескромно заявив про себе ще 2013-го, цьогоріч бив усі рекорди: як дійством на сцені, так і під нею. Здавалося, посприяла навіть погода: на противагу останньому тижню, холодні вітри поступилися місцем сонцю.
Вишивка, ткацтво, гончарство, різьбярство, лозоплетіння, художній розпис, лялька-мотанка, флористика, валяння шерсті…Очі розбігались не лише в потенційних клієнтів, а й колег по цеху, яких розділяють кілометри. Близько 100 майстра з Київської, Полтавської, Черкаської, Харківської, Житомирської, Сумської, Івано-Франківської, Дніпропетровської областей презентували свої шедеври на рівні України.

І хоча для hand maid (в пер. «своїми руками») настали далеко не найкращі часи, на кожен товар знайшовся свій покупець або цінитель. Окремі майстри зауважили: «Бува, підійдуть люди і цікавляться: «Ціна питання?», а у відповідь їм – цифри у декілька нулів. Окрім «Ого!» більше нічого не почуєш, мовляв: «Дорого». Та хіба митець не має цінити свою працю як належить?
Лялькарка, голова «Спілки митців Борисполя» Олена Кравчун відзначила: «Бувають такі диваки, які навіть вартість не питають, а лише по факту «Беру». Олена Іванівна була однією з небагатьох, хто проводив майстер-класи: «Мені подобається, коли приходять хлопчаки мотати лялечки. Чомусь я впевнена, що це майбутні вчителі, психологи і педіатри».
Аби пізнати ази благородних ремесел на вибір, в основному долучалися діти, хоча і серед дорослих знайшлися охочі.
На відміну від гоголівського ярмарку, на переяславському переважала не містика, а інтерес. Так звана «базарна площа» візуально нагадувала вулик. На своїй хвилі кожен шукав заняття до смаку. В пошуках неординарного, що можна було в купити додому на гостинець, було складно пройти повз палатку зі смаколиками. Бублики…круглі, овальні; пряники…з начинкою і без…Лишень запах «тягнув за вуха» і змушував зайняти чергу. Поруч романтично продавали медовуху, хоча такий «сувенір» привертав увагу чоловіків. Жарти жартами, однак найвагоміше місце посідали подарунки напам’ять, які не з’їси і не вип’єш.
Великою популярністю серед представленого користувалися вироби полтавців. Їхні роботи вражали символічністю (в основному це обереги для дому) та доступністю. Для відвідувачів край тополь приготував скриню з подарунками для безпрограшної лотереї. За 10 грн кожен мав змогу обрати для себе паперовий конвертик «який на нього дивиться». Так серед призів, які знаходилися всередині, сережки, магнітики, лялечки-обереги.
Яка ж ярмарка без живопису? Художники представили роботи в різних техніках. А окремі – рівня всесвітньо відомих Івана Шишкіна та Івана Марчука.
Поки у містечку майстрів гуло як у вулику, на сцені презентували українську пісню: ніжну, ліричну, жартівливу, сумну. Фольклорні колективи з різних міст України «запалювали». За це отримували дипломи і пам’ятні сувеніри. До святкового концерту долучилися і місцеві, серед яких і вихованці дитячої музичної школи ім. Павла Сениці (керівник – Заслужений працівник культури України Володимир Проказов).
Всеукраїнський фестиваль майстрів народної творчості «Переяславський ярмарок» перегорнув третю сторінку своєї історії. Попереду нові знайомства, емоції, враження і рекорди… ціною в творчість.
Тетяна Підгурська, газета «Трудова слава» (м. Бориспіль)
Сайт міськрайонної газети «Вісник Переяславщини»