Головна

Платник фіксованого сільськогосподарського податку та сплата податку на землю


 Відповідно пп. «б» п.307.1 ст. 307 Податкового кодексу платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва).

Згідно до ст. 22 Земельного кодексу України від  25.10.2001 р. №2768-ІІІ (далі – Земельний кодекс) землями сільськогосподарського призначення визначаються землі, надані для виробництв сільськогосподарської продукції, здійснення  сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових  ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім віднесених до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків  сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо),
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, сільгосппідприємство -  платник ФСП не сплачуватиме земельний податок за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільськогосподарського призначення і надані для товарного сільгоспвиробництва. При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.
Водночас якщо  платник ФСП надає в оренду окремі будівлі, споруди або їх частин, то земельний податок за земельні ділянки під такими будівлями, спорудами (їх частинами) сплачується на загальних підставах.
 
Сектор взаємодії із засобами масової інформації   та громадськістю Переяслав – Хмельницької ОДПІ