Головна

Історія міста


 Сьогодні Переяслав - районний центр на сході Київської області. Для цієї частини Придніпровської западини характерний безкрайній лісостеп, посмугований неширокими стрічками блакитних річок. Серед рівнин, лугів і полів подекуди зустрічаються невисокі пагорби, невеликі ліси й гаї. Лівобережжя, зокрема Середнє Придніпров’я, відзначається помірним кліматом. Зима досить довга, але порівняно тепла, середня температура становить 6-7°С морозу. Середня температура липня - 19,2°С вище нульові позначки.
Через древній Переяслав повільно несуть свої води ріки Трубіж, Карань й Альта. Південна частина передмістя розташована поруч із могутнім плесом Канівського водоймища. Покриті вербами й осокою берега водойм створюють особливий настрій: навколо панують тиша, спокій і гармонія.
Недарма сюди приїжджають у вихідні відпочити від шаленого ритму й надмірного шуму жителі Києва, Чернігова, Черкас й інших великих міст. Багатьох приваблює також можливість відвідати місцевий ринок, адже Переяславщина належить до екологічно чистих місцевостей України. До центра значного сільськогосподарського регіону збираються торгувати селяни з навколишніх селищ.
У Переяславі-Хмельницькому проживає приблизно 30 тисяч осіб. До столиці України - Києва - лише 112 кілометрів.

Уперше Переяслав згадується в літописних записах 907р. у договорі князя Олега з Візантією.
Місто Переяслав входив у Київське намісництво. Нині Переяслав-Хмельницький - районний центр у Київській області України.
Герб міста Переяслава затверджений 4 червня 1782 року разом з іншими гербами Київського намісництва: "У срібному полі трех - уступна вежа, увінчана церковною главою й зубчатою короною".
В 1865 році був складений новий проект герба Переяслава: "У срібному полі червлена в 3 яруси вежа із золотими швами й вікнами, увінчана золотим з таким же хрестом куполом. Над вежею червлена про 3 зубцях корона". У вільній частині - герб Полтавської губернії. Передбачалося, що герб будуть оточувати колосся, з'єднані Олександрівськой стрічкою. Проект не був затверджений.

Переяслав-Хмельницький район створений в 1923 році (до 1943 року йменувався Переяславським). 28 грудня 2001 року районна рада затвердила герб і прапор Переяслава-Хмельницького району. Автор символів району - Олексій Кохан. Прапор являє собою полотнище із трьох вертикальних смуг: білої, червоної й білої, співвідношення ширини смуг - 1:4:1. У центрі полотнища зображений елемент герба міста - біла фортеця із надворотной церквою, що має золотий купол і хрест; гостроверхими бічними вежами, що мають золоту покрівлю й флюгері; у прорізі воріт червлений щит із золотим князівським знаком Всеволода Ярославовича. Герб району: у блакитному щиті зі срібною облямівкою сидячий на срібному трьохгор’є золотий бабак, що тримає в лапах червлену корону, у главі щита восходяще праворуч золоте сонце. Древня фортеця символізує Переяславське князівство, знак Всеволода Ярославовича нагадує про період розквіту князівства. Червоний колір - колір давньоруських військових щитів, білі смуги на прапорі символізують ріки Дніпро й Трубіж.

Крізь століття

ПРАДАВНЯ ІСТОРІЯ
Знайдені сучасними археологами залишки людського житла пори пізнього палеоліту свідчать про те, що земля ця була заселена із древніх часів. Зокрема 1952 року біля села Добранічівка Яготинського району було відкрито так звану Добранічівську стоянку. Поселення прадавніх мисливців на мамонтів має досить солідний вік - приблизно 15 тисяч років! Найдавніше в Європі людське житло перенесене в переяславський музей народної архітектури й побуту.
Кожен наступний етап розвитку цивілізації залишав на цих землях свій слід. Предмети епохи бронзи й часів трипільської й черняхівської культури, скіфської пори й часів виникнення етносу ранніх слов'ян, періоду розквіту Київської Русі й Козацької держави... У всіх видатних подіях Переяслав відігравав неабияку роль. Нерідко саме тут вирішувалася подальша доля України.

БОГАТИРСЬКИЙ ДВОБІЙ
В той час були часті напади кочівників. З половцями й печенігами зв'язують і саму назву міста.
Налетіли якось на поселення вороги. Серед кочівників був один витязь, якого ще нікому не вдавалося перемогти. Став той батир викликати собі ворога з русичів, але ніхто із князівської дружини не наважувався прийняти виклик. Засумував ясний князь - стало йому соромно й прикро. Аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на бії із поганином. Жорстокий був двобій. І здолав хлопець половчанина, чим й "перея славу" собі. На честь цієї перемоги місто почали називати Переяславлем. Воно стало фортецею на південних границях Київської держави. Залишки городища Х-ХІІІ ст. - літописного Переяславля-Руського - збереглися в районі злиття рік Альти й Трубіжа. Тут знаходився дитинець -(центральна частина міста), де жили представники влади - як князівської, так і релігійної. Ще за часів Володимира Великий дитинець зміцнили захисними стінами й черговими вежами. Ремісники й незаможні міщани заселяли посад і передмістя.
Після розподілу київським князем Ярославом Мудрим спадщини між синами Переяславський стіл дістався Всеволоду. Так було засновано Переяславське князівство.

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Богдан-Зиновій Михайлович Хмельницький народився в грудні 1595 року в родині небагатого українського шляхтича. Спочатку вчився в українській школі, подальшу освіту одержав у львівському езуїтському колегіумі. Вивчив російську, польську, латинську, пізніше - турецьку й татарську мови.
В 20 роки ХVІІ ст. Богдан Хмельницький повернувся в Чигирин, де примножив свої знання у військовій справі. Перший серйозний досвід він одержав у битві під Цецорою. Тоді він на кілька років потрапив у константинопольський полон. За однією з версій, з полону його викупили запорожці, за іншою - мати. Повернувшись на батьківщину, Богдан оселився на хуторі в рідному Суботові, а з часом вступив до війська запорізького, у Чигиринський козачий полк.
Головною причиною Визвольної війни 1648-1657 років була трагедія України, народу якого погрожувало духовне знищення. Рабська робота, безправ’я, релігійна дискримінація, фізичні й моральні знущання привели до вибуху. В 1645-1646 роках Хмельницький разом з найближчими соратниками проводив серйозну підготовку повстання, метою якого було поліпшення положення українського козацтва. З часом повстання вилилось у визвольну війну всього українського народу.
Талант оратора, організатора й полководця, дипломатичні здатності, влучний розум, виділяли яскраву особистість Богдана із всієї козацькой старшини. Запорізькі козаки в січні 1648 року проголосили Хмельницького гетьманом. На Січ збиралися тисячі кріпаків, козаків, міщан - формувалася велика армія, що нараховувала більше 300 тис. воїнів. Навесні й восени 1648 року армія Хмельницького одержала ряд блискучих перемог - під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. Були й поразки - такі як під Берестечком...
Заслуга Хмельницького полягає в тому, що він за короткий час зміг створити працездатну армію, організувати людей на боротьбу із гнобителями, закласти фундамент української держави
Погибель у бої під Сучавой (1653) сина Тимоша, на якого Богдан покладав великі надії як на продовжувача своєї справи, важко відбилася на стані здоров'я гетьмана. Далі була Переяславська рада, сумніви, роздуми, розчарування, нові придбання й нові втрати...
27 червня 1657 року Богдана Хмельницького не стало. Поховання відбулося через 4 тижні в Іллінській церкві в Суботові.
Створене Хмельницьким козацька держава проіснувала більше ста років, об'єднані українські землі звільнилися від іноземного гноблення.


ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА
Улітку 1648р. Переяслав був центром округи - Переяславського полку. На території кожного округу розміщувався окремий полк. Глава полку - полковник, крім військової, був наділений також адміністративною й судовою владою. Загальне керівництво округом здійснювалося за допомогою козацької старшини - обозного писаря, осавула й хорунжого. Переяславський полк, один з найбільших в Україні, 1649 року нараховував 18 сот.
Під час Визвольної війни Переяслав був важливим центром поставок зброї й продуктів харчування для війська. У цей час Переяслав відіграє роль дипломатичного центра держави. У місто приїжджали польські, російські, угорські, татарські, турецькі посли.
Війна з Польщею обіцяла бути довгою й кровопролитною, татари й турки не могли бути надійними союзниками, тому гетьман неодноразово звертався до московського уряду із пропозицією про військовий союз України з Росією. У жовтні 1653р. Земський Собор у Москві нарешті прийняв рішення про альянс. У Переяслав виїхало посольство від московського царя Олексія Михайловича, що очолював боярин В.Бутурлин - Росія обіцяла військову допомогу в боротьбі з Польщею.
Наприкінці 1653р. в усі куточки козацької держави були відправлені гінці для збору представників народу на велику раду. Російське посольство приїхало в Переяслав 31 грудня 1653г.
Зібралась практично вся козацька старшина, керівники полків, по 5-7 козаків з кожного полку, духівництво, міщани й ін. Переяславський полк був у повному складі.
7 січня відбулася зустріч гетьмана із царськими послами для уточнення умов союзу й процедури присяги. Згоди домоглися після бурхливої дискусії й взаємних компромісів. Основним змістом угоди, оформленої у вигляді чолобитної на ім'я царя, було те, що Україна прийняла протекторат самодержавця російського, зберігаючи повну (як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах) автономію й свій республіканський лад і становий полк. Козацтво позначалося як особливе населення. Україна мала право підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, за винятком Польщі й Туреччини.
Ранком 8 січня старшинська рада прийняла уточнення умов угоди. У другу половину дня зібралась загальна рада на центральній площі. У третій годині на майдан вийшов гетьман зі старшиною й послами.

У своїй промові до народу Хмельницький змалював політичне становище, в якому опинилась країна. Війна з Польщею, нестабільні відносини з Кримом і Туреччиною призвели до послаблення української держави. Щоб вистояти, потрібен був могутній союзник - ось якими чинниками був викликаний інтерес до східного сусіди. З народом Росії українців пов'язувало спільне національне коріння, одна віра. Учасники ради проголосили, що бажають "під царя східного, православного".

Після закінчення ради гетьман, полковники та старшина вирушили до Успенської церкви, де в присутності послів і московських священиків склали присягу російському царю. Серед інших царських подарунків боярин Бутурлін вручив Хмельницькому гетьманську булаву як символ влади глави української держави.

До всіх міст і полків України були відправлені російські посланці для складання присяги на місцях, але не скрізь їх радо зустрічали. Наприклад, київське духовенство не склало присяги і взагалі неприязно сприйняло це єднання. Українська церква ще 50 років не залежала від Московської. Ті з козаків та старшини, хто не хотів бути підлеглим російського царя, збиралися під проводом кошового Івана Сірка за дніпровими порогами...

ВІД ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ РАДИ ДО НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
Після смерті Богдана Хмельницького між представниками старшини почались чвари та боротьба за владу. Гетьманська булава переходила від одного до другого, політичні заходи часто були продиктовані зовсім не інтересами держави, а амбітними претензіями полковників чи старшини.

Поступово здійснювалося закріпачення українського села, за підтримки царського уряду зростав клас феодалів з козацьких керівників. Значну територію України охопили народні повстання. В липні 1666 року повстання спалахнуло в Переяславськім полку. Ще раніше політично не виважені, деструктивні дії гетьманів (І. Виговського, Юрка Хмельниченка, І. Брюховецького та ін.) призвели до розколу України та фактично - до втрати незалежності, здобутої Богданом. Селянсько-козацькі виступи жорстоко придушувались, але повторювалися знову й знову. Народ опирався тотальному поневоленню.


Цей опір попри все мав позитивні наслідки - він відчутно перешкоджав закріпаченню селян Лівобережної України. Неабияким досягненням було відкриття початкових шкіл майже в усіх селах Переяславського полку. В самому Переяславі функціонувало дві школи - при Успенській та Покровській церквах. Великого розмаху набуло будівництво, здебільшого дерев'яне. У Переяславі відбудовується Михайлівська церква, зруйнована ще татарами. На кошти гетьмана Івана Мазепи зводиться головний собор Вознесенського монастиря. Підтримуються традиції переяславської архітектурної школи.

У другій половині XVII ст. царськими указами була скасована гетьманщина, ліквідований козацький військовий устрій, остаточно знищені залишки колишньої автономії, вільні селяни перетворилися на кріпаків. 1764 року козацька держава припинила своє існування.

1782 року Переяслав став повітовим містом Київського намісництва, а на початку XIX ст. увійшов до складу Полтавської губернії. Переяславський повіт включав 16 волостей. Місто росло. Так, 1816 року чисельність населення становила 6 720 жителів, 1865 року вона сягала вже 10 835 осіб.

У поміщицьких господарствах Переяславщини розвивались аграрні галузі промисловості - цукроваріння, винокуріння, виробництво зернових.

Розвиток буржуазних відносин сприяв занепаду міста. Пояснюється це тим, що край був небагатий на корисні копалини, а в самому Переяславі промисловість була розвинена мало. Крім землеробства, люди займалися кустарними промислами - ткацтвом, чинбарством, шевством. Життя міста пожвавлювали щорічні ярмарки.

Наприкінці XIX ст. в Переяславі налічувалось 14 церков, 1 монастир, духовне училище, міське училище, жіноча прогімназія, громадська бібліотека, дві книгарні та церковнопарафіяльна школа.

З Переяславом пов'язано багато уславлених імен - серед них письменники, композитори, історики, художники, педагоги.

У 70-ті роки XX ст. Переяслав став центром сільськогосподарського регіону. Не забуті також просвітницькі традиції, що складалися тут упродовж багатьох віків. Сьогодні в місті працює 26 музеїв, де зібрано 166 тисяч експонатів, що становлять унікальні колекції – живі ілюстрації з історії рідного краю.

Пам’ятні дати з життя Переяслава:

ІІ тис. до н.е. - перші поселення пори бронзи.
ІІІ - поч. V ст. - на території сучасного Переяслава виникають поселення черняхівської пори
907 - перші згадки про Переяславську фортецю в угоді між Київською Руссю та Візантією
993 - зміцнення переяславського дитинця за наказом князя Володимира Великого
1008 - відомості першого кам'яного культового спорудження міста - Хрестовоздвиженської церкви
1054 - переяславським князем стає Всеволод, син Ярослава Мудрого. Виникнення Переяславського князівства
1089 - активна забудова дитинця за ініціативою митрополита Єфрема Переяславського.
1094-1113 - князювання Володимира Мономаха
1187 - перше письмове згадування назви "Україна".
1239 - руйнування міста ордами монголо-татар
ІІ пол. XІ ст. - володарювання литовських феодалів
1482 - спустошення Переяслава військом кримського хана Менглі-Гірея.
1569 - відповідно до Люблінської унії місто відходить до Польщі.
1585 - Переяславу надане Магдебурзьке право. Спорудження замку на території колишнього дитинця
Кінець XVІ ст. - переяславські козаки й міщани беруть участь в анти польських повстаннях
1625 - місто стає центром одного з найбільших реєстрових полків в Україні.
25 травня 1630 - у бою під Переяславом гетьман нереєстрових козаків Тарас Трясило здобуває перемогу над польським коронним військом
1648 - початок Визвольної війни. Переяславці зняли владу польської шляхти
Січень 1654 - Переяславська рада. 1660 - підписання Слободищенського трактату Юрієм Хмельницьким.
1666 - антимосковське повстання під проводом М. Хоменка. 1695 - початок будівництва Вознесенського собору на кошти Івана Мазепи.
1727 - друге повстання проти царської влади
1738 - відкриття колегіуму. 1781 - скасування Переяславського полку
1845, 1859 - перебування на Переяславщині Тараса Шевченка. 1873 - заснування жіночої прогімназії
1901 - чисельність населення міста становить близько 16 250 особи
1920-ті рр. - встановлення Радянської влади
17 вересня 1941 - 21 вересня 1943 - окупація Переяслава гітлерівськими військами
Жовтень 1943 - перейменування міста на Переяслав-Хмельницький
50-ті рр. XX ст. - проведення післявоєнної реконструкції. 1954 - відкриття історичного музею
1964 - установа Музею народної архітектури й побуту на Татарській горі