База нарахування єдиного соціального внеску: правила та винятки


Якщо база нарахування ЄСВ щодо працівника не перевищує розміру мінімальної зарплати, установленої законом на місяць, за який нараховується зарплата/дохід, то цей внесок сплачують з мінімальної заробітної плати. Проте це правило працює не в усіх випадках.
Вимога сплачувати ЄСВ з мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), якщо база нарахування ЄСВ за місяць у працівника менше мінімалки діє тільки щодо працівників, працевлаштованих за основним місцем роботи. Такий висновок випливає з абзацу третього ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464). Там зазначено: при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізособам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до фактичної бази нарахування незалежно від її розміру.


Також вимога про сплату ЄСВ з МЗП не працює при нарахуванні ЄСВ за ставкою 8,41 % підприємствами, організаціями, установами - на дохід працівника-інваліда (ч. 13 ст. 8 Закону № 2464); за ставкою 5,3 % підприємствами та організаціями всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ і УТОС (за умови, що чисельність інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працівників, а фонд оплати їх праці — не менше 25 % суми витрат на оплату праці) - на дохід працівників-інвалідів (абзац перший ч. 14 ст. 8 Закону № 2464); за ставкою 5,5 % підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів — на дохід усіх працівників (абзац другий ч. 14 ст. 8 Закону № 2464).
За основними працівниками з метою виконання вимоги про ЄСВ з МЗП із мінімальною зарплатою порівнюють загальну базу нарахування ЄСВ за звітний місяць. Перехідні виплати (лікарняні, декретні, відпускні, винагорода за цивільно-правовими договорами) відносять до місяців, за які їх нараховано.
Якщо працівник — внутрішній сумісник (трудові договори укладено за основною посадою і за посадою за сумісництвом у межах одного підприємства), то з МЗП слід порівнювати загальну суму нарахованих у звітному місяці виплат, які входять до бази справляння ЄСВ, тобто як за основною посадою, так і за посадою за сумісництвом.
У яких випадках нараховувати/не нараховувати ЄСВ з МЗП працівника прийнято на роботу за сумісництвом. ЄСВ нараховуємо на фактичну базу нарахування ЄСВ. Вимогу про ЄСВ з МЗП не застосовуємо (див. абзац третій ч. 5 ст. 8 Закону № 2464); працівник прийнятий з першого робочого дня (звільнений в останній робочий день) звітного місяця Усі робочі дні, передбачені графіком роботи підприємства (підрозділи підприємства), у звітному місяці відпрацьовані працівником повністю. Тому застосовуємо вимогу про ЄСВ з МЗП, якщо база справляння ЄСВ у такому місяці буде нижча МЗП; працівник прийнятий не з першого робочого дня (звільнений не в останній робочий день) звітного місяця. Вимогу про ЄСВ з МЗП не застосовуємо. Річ у тім, що МЗП установлено в місячному розмірі. Тому порівнювати з нею потрібно дохід, нарахований за весь місяць, а не за його частину. ЄСВ нараховуємо на фактичну базу справляння ЄСВ; працівнику після звільнення нараховано виплату за відпрацьований час. Якщо сума нарахованого доходу менше МЗП, ЄСВ сплачуємо з МЗП; працівник в одному місяці звільнений з основного місця роботи (з місця роботи за сумісництвом) і прийнятий на роботу за сумісництвом (на основне місце роботи). Вимогу про ЄСВ з МЗП не застосовуємо. Адже вона не працює: по-перше, щодо доходів сумісника; по-друге, для доходів основного працівника за місяць, який був відпрацьований не повністю у зв’язку з прийняттям (звільненням) або переведенням з основного місця (на основне місце) роботи - переведений з основного місця роботи (з місця роботи за сумісництвом) на роботу за сумісництвом (на основне місце роботи); працівник працює на умовах неповного або скороченого робочого часу. Якщо база нарахування ЄСВ за місяць менше МЗП, ЄСВ нараховуємо з мінімальної зарплати.