Переяслав-Хмельницька міська рада

 Як свідчить світовий досвід, національна безпека кожної держави напряму пов'язана з засобами масової інформації.
У загальному випадку під засобами масової інформації (ЗМІ) розуміють друковані та аудіовізуальні повідомлення, призначені для привселюдного поширення через газети, журнали, книжкову продукцію, теле- і радіопрограми, кінодокументалістику та в інших формах.
В Україні право на заснування засобу масової інформації належить державним і громадським організаціям, творчим спілкам, релігійним, кооперативним та іншим об'єднанням громадян, а також трудовим колективам і окремим громадянам України. Засновник затверджує програму діяльності засобу масової інформації, яка реалізується редакцією на основі повної професійної самостійності.
Поширення продукції засобів масової інформації, зареєстрованих у встановленому порядку, здійснюється видавцем безпосередньо або на договірних чи інших законних підставах підприємствами зв'язку, іншими організаціями, а також громадянами та об'єднаннями громадян.
Нині вплив засобів масової Інформації на життя суспільства такий значний, що їх стали називати "четвертою владою". За ступенем незалежності преси, радіо та телебачення можна зробити висновок про демократичність того або іншого суспільства, оскільки без свободи слова немає демократії.
Зазначимо, що вплив ЗМІ на інформаційний простір прямо залежить від низки обставин, які визначають ефективність впливу ЗМІ:
- технічного рівня розвитку інформаційних та телерадіомереж;
- конкурентоспроможності вітчизняного інформаційного продукту;
- існування широкого вибору між альтернативними каналами отримання інформації (різні ЗМІ - різні власники);
- законодавчого забезпечення діяльності галузі (юридичні гарантії свободи слова, встановлення обмежень щодо розповсюдження інформації з обмеженим доступом, закріплення відповідальності за поширення недостовірної інформації, обов'язкове висвітлення діяльності державних органів тощо);
- рівня сформованості інститутів громадянського суспільства, які захищають національні інтереси (включно з діяльністю самостійних центрів інформаційного впливу, які представлятимуть інтереси держави);
- зкоординованості діяльності усіх державних органів, які контролюють, ліцензують, здійснюють моніторинг ЗМІ тощо.
У цьому році на території нашої держави здійснюється психологічний тиск з боку іноземних та вітчизняних засобів масової інформації, що ведуть так звану «інформаційну війну» проти України, з метою поширення неправдивих відомостей про події, що дійсно відбуваються в державі.
Всупереч європейським стандартами у сфері засобів масової інформації, на тлі масованого і агресивного наступу інформаційної пропаганди, в Україні розпалюється міжнаціональна ворожнеча, лунають закликає до повалення законної української влади, розчленування незалежної і соборної України.
Зважаючи на те, що роль засобів масової інформації в суспільстві буде і надалі незмінно зростати й посилюватися, впливаючи на всі сторони життєдіяльності суспільства і держави, завдання інформаційної діяльності ЗМІ полягає в тому, щоб ця діяльність відповідала українським національним інтересам, сприяла утвердженню незалежності України.
Засоби масової інформації повинні бути незалежними і збагачувати загальнодержавні й національні цінності, транслювати історико-культурні традиції, утверджувати національну мову, культуру, формувати духовні основи нації, виступати дієвим інструментом консолідації суспільства в єдину національну спільноту.
Отже, на сучасному етапі в нашій країні не існує ЗМІ в повному розумінні, а існують засоби масової пропаганди й агітації, за допомогою яких ті чи інші політичні сили формують суспільну думку. Тому зростає значення узагальнення й впровадження на законодавчому та практичному рівнях сучасних підходів до забезпечення незалежності ЗМІ, обмеження впливу на них олігархічних і кланових структур, з одного боку, та протидії залежності ЗМІ - з іншого.
При цьому можна виділити два основних напрями такої діяльності: створення й підтримка громадських ЗМІ та зміцнення фінансової, організаційної й ідеологічної незалежності державних і комерційних ЗМІ. В рамках цих двох напрямів найбільш доцільним є реалізація таких завдань:
1) прийняти Концепцію національної інформаційної політики України та спрямований на реалізацію її положень Інформаційний кодекс України, який є базовим нормативним актом, що регулюватиме діяльність в інформаційній сфері України;
2) законодавчо закріпити заходи щодо запобігання монопольній концентрації ЗМІ (в тому числі прихованій) шляхом покладення на друковані та електронні ЗМІ зобов'язання надавати інформацію про власників ЗМІ та осіб, які можуть впливати на їхню діяльність під час державної реєстрації або подання документів для отримання ліцензії на мовлення (не рідше одного разу на рік та обов'язково перед початком виборчого процесу);
3) розробити та ухвалити зміни до Закону України "Про інформацію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", які б зобов'язали власників ЗМІ будь-якої форми власності обов'язково узгоджувати з редакційними колективами принципи редакційної політики та підписувати з ними редакційні угоди;
4) створити єдиний державний реєстр власників ЗМІ;
5) створити в Україні систему громадського телебачення та радіомовлення, забезпечити прозорий контроль за його бюджетом та редакторською політикою;
6) ухвалити концепцію роздержавлення ЗМІ, якою передбачити заборону надалі органам державної влади та місцевого самоврядування, підприємствам із бюджетним фінансуванням бути засновниками ЗМІ (крім інформаційних видань та веб-сайтів в Інтернеті);
7) постійно удосконалювати індустрію інформаційних послуг та інфраструктуру єдиного інформаційного простору України.