Фізичних осіб – підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, щодо п.4 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, визнано платниками єдиного внеску.
Сума єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, становить 34,7% суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Але сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (п.3 частини першої ст.7 Закону про ЄСВ).
Добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць на який нараховується заробітна плата (дохід) і є мінімальним розміром єдиного внеску та підлягає сплаті щомісяця.
Пунктом 295.5 ст. 295 Податкового кодексу визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 календарних днів і більше.
Законом про ЄСВ не передбачено пільг зі сплати єдиног внеску підприємцями на час відпустки та за період хвороби.
Відповідно до п.12 ст.9 Закону про ЄСВ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Отже, фізичні особи - платники єдиного податку першої і другої груп у період протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 календарних днів і більше, залишаються платниками за спрощеною системою оподаткування, відповідно мають обов'язок щодо сплати єдиного внеску незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.